Давайте «розпалимо вогонь»,
вогонь у наших серцях…
Який завжди буде палати і показувати
нам вірний шлях.Звісно за п’ять хвилин
його не «розпалиш»,досить цих наївних думок
Над цим процесом потрібно як «віл пахати»,
всього себе віддати.
Без наснаги і правильних пріоритетів в житті
важко буде хорошого результату осягнути..
Вони як брат і сестра цих два щойно перелічених
показника ще плюс віра в краще буття.
Нам потрібно разом триматись,у важкі моменти
один від одного не відвертатись.
Кожен день тримаючи витягнутою для всіх руку допомоги
будь певен який би не був зараз «прогнивший світ» коли будеш «падати» ти – хтось тебе обов’язково та й «зловить»..
В цьому і є напевно смисл нашого тут життя,взаємодопомога!
Ми повинні всі стати, яу одна велика дружня сім’я!
Не просто буде «зруйнувати ці стіни» що так довго ми
всі «мурували».
Через маленьку шпаринку один на одного споглядали.
Потрібно почати з елементарних речей.
Побільше посміхатись всім навкруги,не бути байдужим!
Бачучи стареньку яка не в змозі дорогу на зелене самостійно
перейти, просто підійти і їй допомогти!
Будь добрий і вагітній жінці в маршрутці ти візьми й уступи!
Не пожалій декілька гривеньі голодаючому булочку купи!
Роблячи ці всі вчинки прості,ви побачите як «стіни рухнуть»
і проб’ються промені світла у вашій душі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762939
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.11.2017
автор: Romario_77