Життя як великий будинок;
Новий день це окрема кімната.
В одній так ошатно і чисто,все
розложено по своїм місцям.
Пишний стіл є накритийі наколо так
багато рідних і близьких людей.
Все так гарно проходить і не хочеться
щоб час цей пройшов..
Але вечір приходить,всі розходяться
і ти також повинен іти..
Двері закрились і попереду довгий,
темний коридор..
Розвиднілось,сонце зійшло і ти
вже у новій кімнаті..
На цей раз не така вона чиста і не
видно там пишного столу..
Ще й до того оглянувшись навколо
розумієш що в ній ти зовсім один.
Час ніби зупинився і серце виривається
з грудей..Ще й до того на стінах ти бачиш картини
картини ці сірі безбарвні.
Атмосфера в кімнаті спалює твою
Віру в краще до тла..таки дотягнув до ранку
І вже нова кімната,новий світанок
Що дарує віру,надію й наснагу в краще життя
З кожною новою кімнатою розумієш що вона
неповторна і вже завтра тобі до неї знову не увійти!
Двері зачиняться і ключа тобі до них ніяк не знайти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2017
автор: Romario_77