Він оголив так пристрасно, нахабно...
Зосталась без гріха, як чистий-чистий лист,
Лиш де-не-де, останній, тихо, безпорадно,
Злітав листок з калинових намист...
Він відіграв їй пісню про кохання,
Тій захотілось в сон, у млосну благодать
І вже з полУдня до самісінького рання
Трудилось небо, щоб її приспать
Воно трусило білим- білим снігом
Такої чистої, невинної краси,
Він скористався мовчки ще одним ночлігом,
Бо та не спромоглась на тихе "йди"
Він решетом трусив згори завзято,
Щоб вкрити і спочити дати до весни...
Тоді він був для неї мамою і татом,
Як шепотів:Я вкрив тебе, поспи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762855
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.11.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова