Надія завжди є,вона ніколи не помре!
Але з кожним днем все важче її в серці зберігати
Від втоми так часто хочеться на все наплювати.
Але опам’ятавшись знову в строю
Далі свої обладунки і меч в далеку дорогу беру
Так просто здатись ми права не маємо
Тільки це їм і треба,цього вони і чекають.
Жадним пронизливим поглядом на тебе з усіх сторін споглядають
Перед ними тільки даш слабину і миттєво опинишся
На їхньому кривавому балу.
На це все без емоцій і дій я не можу вже більше споглядати
На самотік життя відпускати.
Коли зграя вовків на ягня нападає.
До крові і плоті його роздирає а пастух бездієвий
На це збоку спокійно споглядає
Така правда життя,але як не крути вона була
і буде в кожного своя
Гнітюча правда одного безкомпромісно поставить
Перед фактом,другого ж поволі доведе до інфаркту,
Третього в глухий кут заведе там його залишить
З кучою запитань і просто піде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762831
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.11.2017
автор: Romario_77