(http://ok.ru/profile/243640062421/statuses/67618369757397)
Або кохай... або забудь
То твой ланцюг, що так гримить,
Та через біль давно не спить.
Та тільки викликає лють...
Та нейздісненність тих бажаннь
Тебе забути на віки...
Нехай зітруть мене роки
З твоїх призирливих зізнать.
Мовчи... твої слова завжди отрута,
Що душу палять мов кислоти.
Моя біда, то ти напротив.
Моє кохання... біль той лютий.
А ти мовчи. Забудь. Не треба.
Ні тих пояснень...ні розмов
Не розуміємо ми мов
Коли у них нема потреби.
Тому забудь... та не кохай,
Бо тільки біль твоє кохання,
Твої омани та зізнання,
Я вже не вірю, то ти знай.
----------------------------------------------------
Люби меня...что ж, не пришлось,
То твои цепи так гремят.
Они, сквозь боль, давно не спят
Лишь только вызывают злость
И ту несбыточность желаний
Тебя забыть и на века
И пусть стирает все река
Твоих презрительных признаний.
Молчи...слова твои давно отрава
Что душу жгут как будто яд,
И твой, напротив, этот взгляд
Твоя любовь цепей оправа.
А ты молчи. Забудь отраду
Ни пояснений... разговоров
И этих глупо-странных споров
Когда давно уже не надо.
Забудь меня и ... не люби
Лишь только боль твоя любовь,
Туман, на раны мои соль.
Я не люблю и ты... не ври.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762803
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2017
автор: Dema