Нитка перервалася З болем я сприймала
в нічній тишині, всі його слова...
болем відізвалося Вже й не відчувала,
його владне: "Ні!".. чи я ще жива...
Здавалось вбивали
жорстокі слова...
В голові снувало,-
чому так бува?..
Хоч і завмирала Тепер часом думаю,-
від болю душа, в чім моя вина?
та я все стерпіла Доля ж усміхалася
і була жива... нам обом сповна...
Вірю і надіюся,-
все переживу...
Нікуди не дінуся,
образу стерплю...
Нитку, що порвалася, Та ще ж я нарешті,
зв"язувать не буду... усе зрозуміла,
Трохи пожурюся, в кого нема честі,
та й усе забуду... то й душа зміліла...
Нитка перервалася,
її не зв"язать...
Доля посміялася,
нема що й сказать...
Навкруг я дивлюся, Он стриба горобчик,
і бачу дива... синичка співа,
Собі усміхнуся а маленький хлопчик
й душа ожива... на дудочці гра...
Я їм усміхаюся,
ожива душа,
до столу всідаюся,
так й пишу вірша...
З часом забуваються Мені вже й не сняться,-
жорстокі слова... ті його слова...
І тоді збуваються І гарно живеться,
мрії і дива... так в житті бува...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2017
автор: геометрія