[i] [b] [color="#ff0000"]Гляньте на ці трудові лиця...
Всі вони,- механомонтажники.
Це їхніми руками росли заводи,
фабрики, газогони,-індустрія
України.. Зараз їх фірми нема...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#11115c"]Я пішов з роботи… Більш півсотні років
Полетіли в вирій вже без вороття…
Вицвітають очі, зменшуються кроки,
Та яке ж без праці на Землі життя?
Так хотілось Богу,- у душі юначій
Заряснів Будови буйний первоцвіт.
Хай заняття інше по мені не плаче,-
В вухах дзвін металу на десятки літ…
Це було нелегко,- бо й рука тендітна,
Й голова замало повнена знанням,
Та сільська дитина,- гола і амбітна,-
Не лише Будови підкорялись нам…
А роботи – море, всюди - ми не гості,
Виростали греблі, шлюзи та міста,
Йшли під воду села, вимивались кості,-
Так і промайнула юність золота…
Зрілість,- це заводи, газогони, печі,
Зрілість,- це димами перекрита даль…
Десь воно до діла, більше ж - не до речі
Лютував там молот та співала сталь…
Зараз не співає – все в країні тихо,
„Боси” добувають гроші тим, що є.
Що для них здоров’я,- те для люду лихо,-
Бідна ти країно, горенько моє!..
Вся "еліта" краде...Заповідь Господня-
"Не кради" забута...Чи не для "еліт"...
Лик в екран не лізе...І живіт як бодня...
А трудар гарує...Ллє в Росіях піт!...
Я пішов з роботи…Він пішов з роботи…
Безробіття кляте очі виїда…
А у„Босів” наших є свої турботи,-
Їм і без Прогресу горе – не біда…
[/color][/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762674
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.11.2017
автор: Янош Бусел