Скорив він світ,
Реальний і потойбічний.
Не наздогнати біг його,
Ніхто не в силі зупинити.
Безмірний він і вічний,
А нам лиш мить, щоб жити,
Лишень торкнутися життя
І відійти у небуття.
Ніколи ж тої миті не хватало,
Для щастя миті дуже мало.
Безжальний час,
За що ж ти так не любиш нас?
Забрав також і в мене душу.
Тепер як камінь жити мушу.
На світ дивитись без любові,
Не відчувати холоду, тепла,
У жилах своїх крові
І очі застеляє мла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762615
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.11.2017
автор: Ivan Kushnir-Adeline