Ти не бачиш мене сліпо,
ні мізерності моєї, ні величі,
а я полем зчорнілим сумую за літом,
гублюсь світлом
ліхтарним увечері…
Я словами по коліях і по дорогах,
по нитках шовкових електроліній…
Скло з наших вікон розбитих в долонях
застрягло…
Я ж знав, як розбиваються мрії,
та вірив…
Я дощами, снігами, та марно все…
Ти не бачиш мене сліпо,
навіть коли дивишся зблизька в лице…
Все що було – відбуло …
прожито…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762598
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2017
автор: Матвійчук