Ми з ним знайомі вже давно,
З дитинства, з лікарняної палати.
Та я його не знаю все одно,
Хоч як не намагався би пізнати.
Відда́вна разом грали у футбол,
Гуляли, жартували, рвали струни,
Крутили на вінілах рок-н-рол,
Були ядром фанатської трибуни.
Про мене він розкаже геть усе:
Смаки в дівчатах, резус, групу крові.
У мене ж запитай хоч щось просте
Про нього - та б запнуся на півслові!
Не те, щоб невідомий він мені,
Не те, щоб я у людях щось не тямив -
Ми, наче, й разом були на війні...
А я про нього знаю лиш місцями!
Ми повзали пліч-о-пліч по полях:
По трав'яних, по мінних і не дуже...
Мої знання про нього - по нулях,
Хоча сміливо називаю його "Друже".
Й нічого б дивного у цьому не було.
Подумаєш? Дурниця, звичне діло!
Можливо це мене б так й не пекло́,
Якби ми не ділили одне тіло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762490
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.11.2017
автор: Віктор Ковач