Шурхотить так само під ногами
Золоте осіннє середмістя.
Сиве небо сріблом амальгами
На волосся падає врочисто.
Павутиння зморшок попід вії
Не вдягай сезонним суховіттям.
Задощить іще пташиний вирій,
Заблищить під райдугою Світязь.
Наші весни ще не всі зачаті.
Поцілунки сяють корогвами,
Підкидають хмизу у багаття,
Гріють душі, розтуляють брами.
Не даруй букети і каблучки,
Хоч від них бува на диво тепло,
В очі глянь, коли цілуєш ручки:
Не пожовкло – захватом затерпло!
(2014-2017)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2017
автор: Світлана Ткаченко