У темряві заблимало віконце,
Доріжка світла в морок пролягла:
Чи я собі сама закрила сонце?
Чи то чаклунка долю прокляла?
Уповні місяць дивиться на мене,
Він так тривожно спати не дає,
І вигадки (знайомі достеменно),
Мені вже вкотре прядевом пряде.
І сум, і відчай спокою благає,
Зриває крик від розпачу:
О, де ти є?
Мій час життя збігає!
А я тебе ще навіть не люблю...
(Альона Хомко, 2016)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2017
автор: Альона Хомко