Мені в житті не вистачало брата,
Я ріс один, один в житті, як перст.
Лише тепло, що віяло від тата
І перший у житті прийнятий хрест
Давали силу вижити у світі,
Бо два брати залишили мене.
Я колосок, що виріс в полі житнім,
Якого доля від біди мине…
Боровся у житті завжди за правду,
Лишався «друзів» хто плював в лице.
Умів завжди надати собі раду,
Батьки мене ростили мудрецем.
Для оборони в мене було слово,
Лише із часом, як підріс кулак,
Я научився розгинать підкови,
Проте слова ношу не просто так.
Я і понині, маючи ще силу,
Стараюсь слово випускати в бій.
Життям ділюсь, допомагаю сину,
Він теж один, та по житті він мій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762374
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2017
автор: Віталій Назарук