Кричать мої демони зв’язані
І рвуться щосили на волю
Колись королями були
красенями
а тепер інший король є,
з душі кров п'є
Розум
Терпіння ще може трішки
А може й багато
Їде дах, їду я,
А може краще пішки?
Прокинуся рано вранці
Заварю смачної кави
Піду до старої станції
Загублюся серед трамваїв
Забувши нових королів,
І їхніх обдертих рабів
І їхній несправжній рай
Ночами блукатиму темними
Зі своїми вільними
демонами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762319
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2017
автор: Elizabet