Вони таять в собі вогонь і холод,
Блакить небес і шум зелених трав,
В них ніжність материнських колискових
Переплітається із вогнищем заграв.
Енергія вітрів далеких фйордів
Вирує поряд з смутком і теплом,
В них музика мільйонами акордів
Маскує біль від полум’я, що душу так пекло.
Пірнувши в них, я серцем зміг відчути -
Мені потрібна їх безмежна глибина...
В твоїх очах так хочеться втонути
І доторкнутись до самого дна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762314
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 26.11.2017
автор: Віктор Ковач