Стікає кров'ю Україна,
Мовчить Європа, як мовчала,
Душа роздерта- смерть, руїна:
Чого, рідненька, ти чекала?
Кому потрібна ти, убога?
Народ зневірений- байдужість?
Сльозами збещена тривога,
Світ збожеволілий- ворожість.
Вже не цвіте яскраво збіжжя,
Стускнів твій лик, життя відняте,
Колише вітер смертне гілля,
Жертовне ложе знов розп'яте.
Ну що ж ти, світе божевільний,
Меча встромляєш мені в груди?
Від кари, ти уже не вільний-
Опам'ятайтесь злії люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762281
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.11.2017
автор: Леся Утриско