Від болю скапують свічки,
В серденьку спомин мітять.
Лампадки наче світлячки,
Як безневинні душі світять.
На тлі загублених планид,
В ярмі безмежної печалі.
До вас взиваємо… в овид:
Де ви, - в небесному порталі.
Живемо в сонмищі жахіть,
Загнали зайди… у руїну.
Ви там… у Бога не мовчіть,
Замовте слово за Вкраїну.
На тілі нашому печать,
Як воші злі гризуть ординці.
Свічки й лампадки все горять,
Як рій у полі… й поодинці.
Торує стежку геноцид,
Бринять тривоги - перегуки.
І того ж плем’я... різновид,
Тепер гноять нас їх онуки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2017
автор: Миколай Волиняк