До загиблих від геноциду

Від  болю  скапують  свічки,
В  серденьку  спомин  мітять.
Лампадки  наче  світлячки,
Як  безневинні  душі  світять.

На  тлі  загублених  планид,
В  ярмі  безмежної  печалі.
До  вас  взиваємо…  в  овид:
Де  ви,  -  в  небесному  порталі.

Живемо  в  сонмищі  жахіть,
Загнали  зайди…  у  руїну.
Ви  там…  у  Бога  не  мовчіть,
Замовте  слово  за  Вкраїну.

На  тілі  нашому  печать,
Як  воші  злі  гризуть  ординці.
Свічки  й  лампадки  все  горять,
Як  рій  у  полі…  й  поодинці.

Торує  стежку    геноцид,
Бринять  тривоги  -  перегуки.
І  того  ж  плем’я...  різновид,
Тепер  гноять  нас    їх  онуки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2017
автор: Миколай Волиняк