Примара- ніч. Наснилося? Та –ні,
Бо цвіркуни окупували простір,
Та ще думки, не відженеш — сумні,
А радісні - такі нечасті гості…
І як це перепуття перейти,
Перепливти , преповзти, і - чвалом!
До простору! До світла!. До мети!
Оцінюєш - і сил усіх замало…
Куди не кинь - безвихідна біда.
…Вже паспорт налаштований на вирій,
Та не пускають у далеку даль
Дрібних надій закостенілі гирі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762218
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2017
автор: Валентин Довбиш