А хліб неначе Бог, такий святий...
У ньому все до крихточки від Бога.
Без нього ні у світ, ні до порога...
Хіба у мор, голодний і сліпий.
У ті студені вичахлі зірки,
що ще за хліба звалися очима.
Зубо́жілі безбожно без причини
заручниками ситої руки
черствого ката... Свічами сумні
сльозяться межи небом і землею...
А Бог, як хліб намолено зорею
на спомин у заплаканім вікні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762183
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2017
автор: Адель Станіславська