Занедбаний простір*

*вільний  переклад  вірша  Ron  Koertge  (оригінал  і  анімаційний  фільм  за  віршем  нижче):

Пакую  валізу,  як  вчив  мене  тато:
"Спочатку  навколо  усе  розкладай.
Бери  половину,  все  решта  занадто.
Білизну  в  сувої  щільненько  згортай.
Тоді  сорочки,  аби  їх  не  зібгати.
Штани  лише  навпіл.  В  проміжки  ховай
Шкарпетки  (оцих  не  буває  багато).
Пасок.  Черевики  під  кришку  додай.
Пальто  надягай  і  сміливо  рушай".

Валізу  із  татом  складав  я  ізмалку,
Шкарпетки  згортав  у  незграбні  кавалки,
Бувало,  між  речі,  регочучи,  ліз.
Отак  ми  єднались.  Навколо  валіз.

У  років  дванадцять  я  міг  вже  за  тата
Заплющивши  очі,  валізу  зібрати.
І  мама  те  саме  зробила  б,  можливо,
Та  навичок  їй  бракувало  важливих.
Коли  ж  тато  в  подорож  знову  рушав,
Я  завжди  від  нього  на  слово  чекав.
Він  слав  СМС  -  о,  небесная  манно!  -
Для  мене  важливе  його:  "Бездоганно".

Жахливий  був  похорон.  Тато  лежав,
І  простір  порожній  його  огортав.
Я  плакав  і  думку  крізь  сльози  гадав:
"Того,  хто  цей  простір  отак  занедбав,
Ніхто  пакуванню  валіз  не  навчав".

2017

NEGATIVE  SPACE  by  Ron  Koertge

My  dad  taught  me  to  pack:  lay  out  everything.  Put  back  half.  Roll  things  that  roll.  Wrinkle-prone  things  on  top  of  cotton  things.  Then  pants,  waist-to-hem.  Nooks  and  crannies  for  socks.  Belts  around  the  sides  like  snakes.  Plastic  over  that.  Add  shoes.  Wear  heavy  stuff  on  the  plane.
We  started  when  I  was  little.  I’d  roll  up  socks.  Then  he’d  pretend  to  put  me  in  the  suitcase,  and  we’d  laugh.  Some  guys  bond  with  their  dads  shooting  hoops  or  talking  about  Chevrolets.  We  did  it  over  luggage.
By  the  time  I  was  twelve,  if  he  was  busy,  I’d  pack  for  him.  Mom  tried  but  didn’t  have  the  knack.  He’d  get  somewhere,  open  his  suitcase  and  text  me—”Perfect.”  That  one  word  from  him  meant  a  lot.
The  funeral  was  terrible—him  laid  out  in  that  big  carton  and  me  crying  and  thinking,  Look  at  all  that  wasted  space.

Трейлер:  https://youtu.be/W9HrvEbH0ic  

Анімація  представлена  в  рамках  конкурсної  програми  24-го  міжнародного  фестивалю  анімаційного  кіно  КРОК,  що  відбувається  цього  листопада  в  Києві,  в  Будинку  кіно

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762182
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 25.11.2017
автор: Максим Тарасівський