Учора не розсіявся туман,
Як в голові моїй сумні думки,
Печалить душу невідомість і обман,
Чому не розумієш мила ти?
Природи примхи накладають тінь,
На нашу поведінку й часу плин,
Попробуймо разом ми суть знайти,
Щоб вкупі йти до спільної мети.
Дві різні долі, щоб звести в одну,
На заздрість людям подолати все,
Що всіх роз'єднує й гальмує рух,
Пройти, щоб зиму й стрінути весну.
Найкращу долю Бог дарує тим,
Хто не боїться через труднощі іти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2017
автор: М.С.