Він заплітає їй безкінечно довге і чорне,
мов нафта, волосся.
Постава її не дає йому спати.
У спільному ліжку - неначе в окопі.
Іноді, коли він врешті таки засинає, він
намагається її крізь сон обійняти.
і тоді йому сниться,
що він прагне вхопитись за щось неіснуюче,
притягаючи її тіло ближче до себе;
йому сняться холодні менгіри,
звабливо вигнуті,
їхня форма й фактура його бентежать...
А вона спить собі.
Дихає дуже розмірено,
довіряє себе цілому світові.
Прокидається.
як належне приймає ранкові ніжності
терпляче сидить і слухає,
що він шепоче поки її розчісує ,
як він наспівує поки її заплітає...
як дві чорні коси обплутують його шию,
як його тіло востаннє
здригається,
тремтить
завмирає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2017
автор: Hauch