Кора обіймає вразливий стовбур
Така стара і надійна як мати
Грубіє від часу як долоні трудівника
Мозолиста
Розтріскана
Притулюсь
Ще жевріє на ній денне тепло
Опускаючись у загойдану вітром траву
Холоне як пальці померлого
Напружується
Кістяніє
Пахне стогоном
Лабіринтами кори серед комах і жуків
Листяним шелестом сповзає
Тремтлива крапля мого тіла
Жадібно вдихаючи запах кори
Пахне швидко
Хаотично
Запахом спогадів
Кора обіймає вразливий стовбур
ЇЇ я своїм тремтінням ріжу
Я маю знати чи є під нею
Жива плоть
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762043
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.11.2017
автор: Марина Мара