Голодні очі у смерті - жахи...
Давно не чути у небі птахи.
Кроти не риють... не пискне миша,
Людина-привид блукає лише
Людину - привид ще носять ноги,
Куди дивилися, ви - "боги",
Як булькотіли дитячі кості...
Чи вас не били сумління млості?
Де ви сьогодні боги-надлюди?
Тяжка спокута раба-приблуди...
Де ви сьогодні ідейні блазні?
Творіння ваші були заразні
Людина-привид блукає й нині,
У очі зирить людській гордині...
В нове століття стягли валізи-
Машини-смерті - страшні ескізи
Плоди зарази у іншій масці,
Жирують нині, як в диво-казці,
В горнилі смерті -вже сотень сотні,
Батьки і вдови повік самотні
Плоди зарази нам мозок точать,
А рани хлопців, знай- кровоточать.
Людина - привид волає нині:
Прозрійте, люди, бо ви повинні!
Прозрійте, люди, бо нас не буде,
Знялись над світом, як ті приблуди...
Нас нищить жменька, що - "над богами"-
Синів Іуди - над ворогами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761991
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.11.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова