Живіть, сини! Живіть, брати і друзі,
Високі чорноброві темні, русі...
Живіть, уклінно молимось за вас,
Хай ангели з Небес почують нас.
Живіть , сини, кохайте і женіться,
Лиш перед боєм Богу помоліться,
Згадайте рідні незрадливі очі -
А в них любов, що жити... жити хоче.
Живіть, сини, на вас чекають діти.
Дружини вірні, вірою зігріті,
Спішіть цілунком втішити їх долю,
Ковтнувши гіркоту війни і болю
Живіть, сини, брати, сусідські діти!
Чотири роки відцвітають квіти...
Ті, дивні... до усіх жіночих свят...
Землі моєї - воїн і солдат
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761980
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.11.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова