НАМ І В СНАХ НЕ СНИЛОСЬ…

                                           Дні  і  ночі  чорні                          Не  спали  дорослі
                                           незабуть  повік,                          і  діти  малі...
                                           жахливі  бездонні,-                Гуркіт  й  дими  чорні,
                                           в  сорок  перший  рік...        й  пекельні  вогні...
                                                                                     Душі  завмирали,
                                                                                     боліли  серця,
                                                                                     тулились  до  мами,
                                                                                     боялись  кінця...
                                           Мама  пригортала,                      Слухали  ми  маму
                                           втирала  сльозу,                            і  її  пісні,
                                           і  нам  колискову                            і  все  ж  засинали,
                                           співала  сумну...                            змучені  й  сумні...
                                                                                     Гуркіт  той  носився
                                                                                     довго  над  селом,
                                                                                     болем  в  душі  впився,
                                                                                     колючим  крилом...
                                           Майже  не  всміхались,              Довелось  стерпіти
                                           у  страсі  жили,                                    горя  і  біди,
                                           та  усе  ж  діждались                      дуже  хочем  жити
                                           ми  кінця  війни...                              в  Мирі  ми  завжди...
                                                                                 Та  живем  й  сьогодні
                                                                                   у  тривожний  час,
                                                                                   бо  війна  на  Сході
                                                                                   торкається  й  нас...
                                           Нам  і  в  снах  не  снилось,          Думаєм  щоденно,
                                           що  страх  буде  знов,                      що  маєм  зробить,
                                           що  внукам  судилось                      відновить  як  Правду,
                                           проливати  кров...                              й  війну  зупинить...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2017
автор: геометрія