Дні і ночі чорні Не спали дорослі
незабуть повік, і діти малі...
жахливі бездонні,- Гуркіт й дими чорні,
в сорок перший рік... й пекельні вогні...
Душі завмирали,
боліли серця,
тулились до мами,
боялись кінця...
Мама пригортала, Слухали ми маму
втирала сльозу, і її пісні,
і нам колискову і все ж засинали,
співала сумну... змучені й сумні...
Гуркіт той носився
довго над селом,
болем в душі впився,
колючим крилом...
Майже не всміхались, Довелось стерпіти
у страсі жили, горя і біди,
та усе ж діждались дуже хочем жити
ми кінця війни... в Мирі ми завжди...
Та живем й сьогодні
у тривожний час,
бо війна на Сході
торкається й нас...
Нам і в снах не снилось, Думаєм щоденно,
що страх буде знов, що маєм зробить,
що внукам судилось відновить як Правду,
проливати кров... й війну зупинить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2017
автор: геометрія