Ми віримо у долю
І в прикмети,
У мудрість батька,
В молодості цвіть.
Упала зірка,
Випала планета -
А небо як було,
Так і стоїть.
Були боги. Байдужі
Й дуже різні.
А нині - свині
Пнуться у боги.
І стогне люд,
Грозить важке залізо,
А небо
Не міняє береги.
Земля і небо –
Ніби суть єдина.
Все продається -
Совість і краса.
Спотворюється світ,
А в нім - людина,
Чого ж мовчать
Високі небеса?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761926
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.11.2017
автор: Іван Демченко