Томління душі
замучило зовсім.
Без тебе відлічую
дні, миті, години.
Адже, ми живемо
не на чужій Планеті,
а дихаємо одним повітрям
улюбленого міста,
в голодній ночі,
хоч у Всесвіт
обпаленим серцем кричи.
Що посієш, то і збереш.
У ночі Душу гірко стиснеш,
думки вголос кричачи,
не танучи в собі.
Життя проходить і
ніхто над ним не владний,
борг же його платежем
червоний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2017
автор: Svitlana_Belyakova