Моє життя напевно не варте ані гроша,
Навіть цей вірш — це шматок сміття,
У ньому я говорю так голосно, як зумів.
Посеред площ. Біля старих мостів.
Я кричу так, що риба глуха
Зрозуміла, про що ці слова.
А ти дивишся і очима кліпаєш,
Про що ти думаєш, що ти відаєш?
Хто я тобі? Хто я?
Х'юстоне, Х'юстоне, у нас біда!
Заважає жити усім, як всі,
Цей малий збожеволів, де лікарі?
Поверніть його в клітку. Замкніте двері
Він грається з нами, наче Том із Джері.
Він кіт чи миша — сам не знає,
Свої Вірші в КУТочку читає.
20.11.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/yxVU9lrxLvY[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761768
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2017
автор: Kukhta Bohdan