Тихо стало в моїй хаті,
та й сумно буває...
Вітри стукають губаті,
ще й дощі вмивають...
Колись в хаті й біля хати Всі дорослі працювали
весело бувало... і не знали втоми.
Щебетали у ній діти А з роботи поспішали
і життя співало... до рідного дому...
Сили завжди вистачало
й на домашні справи...
Любі діти зустрічали
ще й забави ждали...
І було завжди цікаво А тепер у моїй хаті
на роботі й дома. аж занадто тихо...
А у свята пречудові,- І здається у кімнатах
походи й розмови... заховалось лихо...
Опустіла моя хата,
невистача квіту...
Розлетілись пташенята
по білому світу...
Залишилась я у хаті Дітям й внукам молю в Бога
одна, як билина... щасливої долі.
Гріють спогади крилаті, І без воєн їх дороги
з ними я щаслива... на життєвім полі...
Щоб жили і працювали
у вільній країні...
Справедливість де в пошані
і закони вірні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2017
автор: геометрія