Коли за вікном не ніч, –
осені каламуть,
Коли без питання, прожогом стискуєш миті, –
Тоді до світання час
спалять, або задмуть,
Смакуючи біль, а не сни, медами залиті.
У відчай не поринай,
ніжністю обійми
Солона краплина сльози, помалу, зігріє.
Тремтяче пташа, у серці
виспівує, – ми
Берем у кредит щораз, неоплачені мрії.
Коли за вікном не ніч, –
сивих туманів крок, –
А день пережитий стисне в обійми безсилі,
Відчути короткий дотик,
пробачити, про...
Затиснуту мить у подих, на гребені хвилі.
19.11.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2017
автор: Ліна Ланська