Что ты делаешь со мной? Одиночество!
Разбивается сердце на части.
Что ты делаешь со мной? Жадность!
Забираешь ты всё, и не хочешь делится.
Почему нету света? В моей светлой душе.
А везде только мрак или грязь.
Я знаю почему, тихо голос сказал.
Ты часто всего не прощаешь обиды,
И обзываешь товарища,
Вот почему ты один.
Когда тебя бомж просит дать кусок хлеба.
А ты говоришь:
У меня больше нет.
И жадность тихонько съедает тебя,
А в душе давно выключен свет.
Но это ведь можно как -то исправить?
Чуть слышно, спрашиваю я
Конечно! К Иисусу Христу скорей обратись.
И душу слезами омой в покаянии,
И снова появится свет.
Научись ты прощать,
И со всеми делиться.
И нищим всегда помогай.
Приди к Богу скорей,
И друзей приводи.
Чтобы быть под надёжной защитой.
Прийди до Бога
Що ти робиш зі мною? Самотність!
На частини розбивається серце.
Що ти робиш зі мною? Жадібність!
Забираєш ти все, і не хочеш ділиться.
Чому немає світла? У моїй душі.
А скрізь тільки морок або бруд.
Я знаю чому, тихо голос сказав.
Ти часто не прощаєш образи,
І обзиваєш товариша,
Ось чому ти один.
Коли тебе бомж просить шматок хліба.
А ти кажеш:
У мене більше немає.
І жадібність тихенько з'їдає тебе,
А в душі давно вимкнене світло.
Але це ж можна якось виправити?
Ледве чутно, питаю я
Звичайно! До Ісуса Христа скоріше повертайся.
І душу сльозами омий в покаянні,
І знову з'явиться світло.
Навчися прощати,
І з усіма ділитися.
І вбогим завжди допомагай.
Прийди до Бога скоріше,
І друзів. приводь
Щоб бути під надійним захистом.
05.06.2016р. м. Сєвєродонецьк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761621
Рубрика: Духовная поэзия
дата надходження 22.11.2017
автор: Прокопенко Марина