Сьогодні останній день кари моєї,
На котру сам себе я обік.
Мої очі знову побачать зорі,
Сонце торкнеться моїх зіниць.
Маска впаде і погляд знову свободу відчує,
За усі заплатив я гріхи,
Сто років минуло з моменту страшного,
Як прокляті стали очі мої.
За їхнє безсилля й байдужість,
Я замкнув їх в кайдани пітьми.
Це те, що вони заслужили,
Вони мали сплатити гріхи.
Впала маска, що очі ховала
І я врешті зможу побачити світ.
Вирвався сміх повний відчаю й болю:
" Отже не маска ховала - я просто осліп."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761609
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2017
автор: _NL_