***

Упало  місто  в  тишу,  темну  прірву
Ні  подиху,  ні  звуку  метушні
І  все  солодке  та  тяжке  повітря
В  легені  проникає  та  сидить
Немов  той  привид  між  осінніх  марень
Між  листя  ледь  помітно  шелестить
Заходить  в  душу,  зачіпає  камінь,
Який  роками  в  тій  душі  лежі
І  все  голубить,  пестить,  обіймає,
Мов  має  сили  зрушити  граніт
Туман  солодкий,  що  вже  помирає
Від  сонця,  що  між  хмар  ледь  кине  тінь
Не  зрушити,  не  скинути,  не  вкрасти
Хоч  маєш  сили  огортати  світ
Ти  лише  марення,  що  непомітно  тане
Солодкий  спокій  між  опавших  лип

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761588
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2017
автор: Сновида