Завжди зрозумієш, якщо мені зле,
Мій вірний друже з твердої криці,
Бо ти ж нізащо не зрадиш мене,
Коли сам собі я здаюся ницим.
Я поруч з тобою у тиші присів,
Вдихаю запах мастил і гуми. -
Ти, навіть холодний, мене вже зігрів
І невеселі уходять думи...
Обнадійливих годі шукати слів,
Самокопання того не варте.
Я більше не стримуватиму свій порив
І вже рішуче давлю на стартер!
Дорога покірно лягає до ніг,
Ми так один до одного звикли.
Хіба б я без тебе багато так встиг?
І хто б я був без мого мотоцикла?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761550
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 21.11.2017
автор: віталій чепіжний