Казка
1
Щойно осінь жовтоброва
У ліси ступила крок,
Як листочки кольорові
Облетіли з гілочок.
Хоч шурхочучи, та тихо
Вкрили мохові коври.
На цей шурхіт борсучиха
Виткнулася із нори.
2
-Гей, борсуче, подивися
Скільки листячка кругом!
Тож хутенько, не барися,
Йди до лісу, та з мішком.
Назбирай листочків трішки
І стеблиночок з трави.
Буду я стелить доріжки,
Набивати подушки.́
Незабаром, хуртовини
Принесе у ліс зима,
А в нас жодної перини
Ще тепленької нема!
3
-Знову йти у ліс, ще й пішки! -
Злий борсук пробурмотів.
Він ледаченький був трішки,
Йти далеко не хотів.
Біля їхньої хатинки
Виросли (борсук це знав) -
Три красунечки-ялинки.
Він з них голок й назбирав.
А як приволік до хати
Та й в нору уже заніс -
Борсучиха ж верещати
Почала на цілий ліс!
4
-Що за витівки, борсуче?
Ти чого набрав в мішки́?
Де ти бачив, щоб колючі
Були ковдри й подушки!?
От ледащо, начувайся!
Геть колючки забирай!
Знов до лісу повертайся
І листочків назбирай!
Та, щоби були махрові,
Оксамитові, сухі.
Хоч кленові, хоч дубові,
Тільки, щоб були м’які.
Не принось лишень до хати
Ялинові голочки́,
Бо поколять борсучата
Свої лапки і бочки.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761534
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 21.11.2017
автор: Світлана Семенюк