День вклякає перед зріділим листопадом,
Сонечко скупує на ласку у промінці.
Цегла кусками, де стіна розбита "Градом"
І лози виноградні, подерті ремінці.
Сік скапує із перестиглих грон вишневих,
Землю змучену порційно біллю напува.
Росія-мать вкотре трясе плечем м’язевим,
Сталлю брязкає та нашу гідність попира.
Дерева-смолоскипи горять вогнем в серцях,
Злість підіймається з глибин і повнить груди.
Зброю мають наготові хлопці у руках,
Не пхайтесь у чужу хату, вам зась, паскуди.
19.11.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2017
автор: Валентина Ланевич