Мій меч лежав у землю вкутий
У глиб бездонних таємниць
Сокритих од моїх зіниць
Навік здавалося забутий
Та знав Творець-прийде той час
Земля здригнеться во всім краю
І я нарешті забажаю
Звільнить його від ґрунту мас
За меч який оповідаю,
За той що рубить ворогів
В ім'я отчизни та царів?
Мене про це усі питають
О ні,
Живем в столітті не у тому
Сучасна зброя автомат
І сотні-тисячі гармат
Взамін мечів руйнують миру втому
За інший меч я говорю,
Що розсіче бридку гординю
Та злобу повсякчас і нині
В душі моїй.
І ось тоді життя зкую
Зародиться нове життя, мов немовля
Впадуть окови з моїх ніг
І усвідомлю те що осягнуть не міг.
З мечем таким - як короля
Мене прийме нове життя.
Візьми свій меч й рубай, рубай!
Обману підлого вузли,
Неволі тяжкі ланцюги
Й несправедливість не минай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761170
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.11.2017
автор: Кравченко Ігор