Кровило небо змерзлими дощами.
А я не знала, де бинтів набрати.
Чи випороти ті, що між душами
Лягають в стежку? Чи нові наткати?
Кровило небо геть розмерзлим снігом,
Сніжинки із стогранними кутами
Закрили очі біля самих вікон
Будиночку ... Торкалися вустами
Долонь. Обличчя... Втішили. Спасибі.
У них кровить. Та думають за інших.
Вони мене цілують. Це їх вибір.
І я дарую їм найкращі вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760995
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2017
автор: Відочка Вансель