Навіщо ти прийшов, синок,
На мою землю, взявши зброю?
Навчився тиснути курок,
І ти солдат? Ідеш до бою?
Солдат - це той, в кого інстинкт
Взяв верх над сутністю людською.
Відчув, в ніч чергу відпустив...
Глядь, ворог впав перед тобою.
І знову смерть опередив:
Впав ворог, скошений металом.
Все стихло. Я над ним схиливсь,
Щоб усвідомити, що сталось.
Хлопчина, років двадцяти.
А вітерець гойдає чуба...
Навіщо ти прийшов сюди?
Війна жорстока, а смерть груба.
Ти ворог - це війни закон.
І співчувати я не стану.
Трофеї: зброя, телефон.
В швидкому доступі лиш "мама"
Ти ворог. Твоя ненька - ні,
І в праві знати долю сина.
Чомусь до вечора не міг
Зробити виклик, той єдиний.
Набрав, сказав: "Ваш сын погиб.
Ищите тело под Донецком".
Жіночий голос: "Как Вы злы.
Такие шутки неуместны.
Он в Питере и он студент..."
Іще лунало з телефону.
Жбурнув його, як біль всіх жертв
В скелет будинку із бетону.
Мине війна. Всьому свій строк.
Колись пройдусь по цьому полю...
Нівіщо ти прийшов, синок,
За що знівечив свою долю?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760684
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 16.11.2017
автор: Пісаренчиха