***

Було  все  добре,  тихо  і  спокійно,
Не  чутно  було  й  вистрілів  гармат.
Та  ось  почався  дощ,  велика  злива
І  воїн  взяв  до  рук  свій  автомат.

Та  то  не  дощ,  то  плаче  Україна.
Війна  в  очах  людей,  великих  і  малих
Донбас,  Луганськ  -  усе  в  руїнах
Розплата  за  якийсь-то  їхній  гріх.

За  що  таке  їм  покарання?
Чому  Вкраїна  і  чому  вони?
Чому  "сусідка  аморальна"
Карає  всіх  без  жодної  вини?  

Браталися  Росія  й  Україна,
допомагали  один  одному  в  біді
Тепер  країна  наша  вся  в  руїнах
Росія  ж  тільки  винна  в  цій  війні.

І  я  не  вірю,  що  насправді
Вже  Крим  не  наш,  розвалений  Донбас..
Що  мати  сина  проводжає  
В  останню  путь,  останній  раз...

Що  плаче  та  вдова  за  чоловіком,
А  діти  не  побачуть  вже  отця.
Що  наша  рідна  Батьківщина
Знов  у  кайданах,  знов  без  майбуття.

Почуй  мене,  Свята  Маріє,
Спаси  народ  мій,  Україну.
Та  воїнів  всіх  молодих,
Що  гинуть  на  передових.  

Я  за  них  кожен  день  молюся  .
Закликаю  до  цього  і  вас!
Щоб  кожен  солдат  повернувся,
І  щоб  мир  панував  і  лад.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760623
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.11.2017
автор: anfrid