— Поший мені, мамо, костюм їжачкові,
Й носочки, і шапку, бо скоро зима.
— Пізніш, моя люба, — втомилася, доню
— Тоді відпочинь, я пошию сама.
Та слів тих уже не почула матуся.
Своє взяла втома. Здолав її сон.
... А в черзі на сукню вже — лялька Настуся,
І зайчик, і котик, і плюшевий слон.
Прокинулась мама — весела, бадьора,
За мить сторопіла і стала німа...
Була в неї сукня, були в неї штори,
Була в неї блузка... Все!.. Більше нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760559
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 15.11.2017
автор: BeZodnia