Вчителі
Нас колись навчали в школі,
Буть мудрій за мудреця.
Не цуратись мови, волі,
Тата, маму і Отця.
Пам’ятати нашу пісню,
Переспівувать казки,
Не скисати, коли прісно.
Топтать праведні стежки.
Гризти жадібно науку,
Наповнять добром серця,
Як біда, подати руку,
Жити в дружбі до кінця.
Та з якого ми коріння,
Із якого джерела…
Що спрадавна ми всі рівні,
Між нас людяність жила.
Щось сьогодні таке стало?
Геть забули що було,
Заволожилось кресало,
Мете мізки помело…
Може мені лиш здається…
Мабуть ми давно не ті…
Гляну, жовч з біди сміється,
Та невинні в каятті.
Не сумуйте на тім світі,
Мої любі вчителі.
Вже буяють справжні діти
На українській землі.
15 листопада 2017 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760550
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.11.2017
автор: Микола Паламарчук