І благодать! від спеки від’єднає...
А знаєш... як пророк пізнає —
Та лиш не скаже, —
Що буває?
І ти дивися в серця окоєм
«І те моє, і те моє...»
А ти дивись лиш в серця окоєм
І Бог є Пан, і Геній пан є
І більш нічого тут не маєш...
І Геній то накази віддає —
Й хто прилітає??
А ти
Дивися в серця окоєм
Ти знаєш, як пророкові буває...
Сушу накрить мокрим рядном
Якщо дано натрясти в дно
І низ і верх — усе одно
А ти дивись.
Давид
Пісню тоненьку заспіває!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760509
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2017
автор: Шевчук Ігор Степанович