Я тебе кличу. Та вже йди!
Хіба шляхи перетинались
З тобою разом? Це сліди,
Що з тіні сонця починались.
Я відпустила. І мости
Не треба спалювати вкотре.
Невже такої самоти
Ще не зазнав? І у непотріб
Ти спомин викинеш. Та хай.
Поприбирай в душі до краплі.
А я піду за небокрай,
Щоби знайти новенькі граблі.
Хоч пішки... Хоч на дирижаблі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2017
автор: Відочка Вансель