Ти крадькома заглянув в мою душу.
Збентежив її сонну , розбудив.
Тепер я знову пробудитись мушу
Із тих казкових незбуванних снів.
Вона в тумані мрійливому спала.
На вітті тихому гойдалась у ві сні.
Вона не ждала й в думці не гадала,
Що з цього сну пробудиш ти її.
Ти соловейком в сад її прилинув.
Росу ранкову з віток обтрусив.
Промив їй очі співом солов"їним
Нектаром млосним серце напоїв
Дав сили, дав кохання, дав наснаги.
Розворушив минуле забуття.
Розбурхав ті причудливі принади .
І знову я вернулась до життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2017
автор: Надія Тополя