*******
Мене аж нудить від брутальності, брехні
Ну нащо брешеш ти, коли я знаю!
Від розуміння цього зло сидить в мені
Від сорому за тебе я страждаю!
Ну, не грузи мене! Я ж не питаю
Відвертість липова твоя - мені болить,
А серце з мозком перегружені до краю
Хай краще слухатиму, як сова кричить.
Живу теплом, відібраним у туги
Лелію зародок гармонії душі.
Безсило оглядаюся навкруги –
Байдужості царина, хоч кричи.
Прошу у неба, щоб навчило мене прощати,
З повітря зачерпну колючий холодок,
За аромат відібраний, перепрошу у мʼяти,
І відірвусь від сірості, хоч на один крок.
Можливо , лікарі знайшли свого клієнта.
І на роботі вирішили, що мені
З привітом жити, і з привітом вмерти.
Та світ не тільки той, що у вікні.
Сміюся там, де мені смішно,
Замовкну там, де гумор, мов мазут.
Для мене сумно, а комусь потішно.
Я пояснити можу, коли гріх- не грішно,
Які дерева восени цвітуть.
Жовтень 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2017
автор: Лариса Чорноус