Не рахуй тії роки, що зозуля рахує,
У життєву дорогу тільки щастя впусти,
Хай любов у душі вірним птахом воркує,
Довгих років тобі у здоров'ячку йти.
Друзів вірних- також, та людської поваги,
За любов материнську, від дітей- їх уклін,
Колискову онукам- для бабусі розваги,
У піснях принеси для нових поколінь.
Не журися, що осінь сивини трохи кине,
Хай це сон- не реальність, бо реальність цвіте,
У сьогоднішній день привітання хай лине,
Я ж бокал підіймаю, де вино не терпке.
А солодке, як мед, у смаку тополинім,
Із пелюсток троянд, із нектару лози,
Хай ще довгії роки, що в пташиному клині,
Прилітають до тебе у веселках грози.
Веснянкових світанків і запалу від літа,
Перед осінню тихо свої двері закрий,
Хай співає вона, тобі "Многая літа"-
У святковий, свій, день усім друзям налий.
Жменю усмішки свої і ні крапельки смутку,
Щирість й вірність свою оберемком неси,
Хай незгоди усі не заходять за хвіртку-
В Божій ласці тобі із води та роси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760380
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.11.2017
автор: Леся Утриско