Ти, наче, тінь.
Немов вуаль зіткана з слів моїх несказаних,
Немов примара з недоторканих та вічно п’яних,
заблукалих у тумані сновидінь.
Надія не сховає і не скривдить правди,
Надія, ніби викинуті в вітер дорогі солова,
Адже я можу чути, бачити і відчувати завжди,
Що біля мене,
замість тебе,
пустота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2017
автор: Віктор Непомнящий