Де ходили ноги босі
Й слід козацького коня,
Почорніли раптом роси –
То Донбасівська земля.
То моя свята земля.
Де тополя із вербою
Й з вітром буйним розмовля,
Пісня стрілася з журбою –
У вогні моя земля.
То моя свята земля.
Де вітри ковил колишуть,
Треба землю визволять,
Просить миру вона й тиші,
Плаче змучена земля.
То моя свята земля.
Не сніги упали в коси –
То в матусі сивина,
Виглядає сина й досі,
Бо ж покликала війна.
Зачекалася вона.
24.11.2014
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760324
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2017
автор: Ганна Верес